Роман «Без ґрунту» й оповідання «Помста», «Приборканий гайдамака» та «Ой поїхав Ревуха…» об’єднані спільною темою. Це історії про співіснування в одній людині суперечливих ідентичностей і потреби прикидатися тим, ким не почуваєшся.

Події роману «Без ґрунту» розгортаються на рубежі 1920–1930-х, коли речники ідеології нового світу прокламують повний розрив з будь-якою традицією: почати історію з чистого аркуша, виплекати людину, не обтяжену ніяким спадком. В авторитарній державі вождь має стати єдиним об’єктом поклоніння.

Харківський культуролог Ростислав Михайлович приїздить до рідного міста Дніпро, щоб вирішити долю споруди вчителя – Варязької церкви.

Домонтович змальовує атмосферу тотального державного страху, вдягання масок, що часом приростають до облич, та інтелектуальної втечі від страшної реальності.

Одного погожого дня на початку 1930-х років у паризькому барі Bec-de-Gaz зустрілися троє. Вони замовили по абрикосовому коктейлю, зручно вмостилися за столиком і взялися обговорювати дещо… екзистенційне. Цими трьома молодими друзями були Жан-Поль Сартр, Симона де Бовуар і Раймон Арон. Саме ця легендарна зустріч на думку істориків започаткувала одну із найвизначальніших філософських та інтелектуальних течій ХХ століття — екзистенціалізм.

Книга «В кафе екзистенціалістів: свобода, буття та абрикосові коктейлі» британської письменниці, професорки та історикині ідей Сари Бейквелл запрошує читачів у насичену й захопливу мандрівку цим потужним філософським рухом. Вона є колективним портретом Жана-Поля Сартра, Симони де Бовуар, Моріса Мерло-Понті, Альбера Камю, Карла Ясперса, Мартіна Гайдеґґера, а також пів дюжини інших європейських письменників і філософів того часу.

Сексуальні, вишукані, епатажні, чуттєві й ерудовані: як реагували екзистенціалісти на моральну й політичну кризу 1930-х років? Як вони пережили загальноєвропейську катастрофу воєнного часу? Про що думали та про що говорили у своїх творах і дискусіях у кафе в роки післявоєнної відбудови? Їхні ідеї були не менш глибокими та яскравими, ніж їхні різноманітні й суперечливі особисті долі. Сплітаючи воєдино історію філософського руху з історіями людей, які його творили, Сара Бейквелл розгортає перед читачем неймовірну панораму інтелектуального життя Європи минулого століття, описану з перспективи його домінантних духовних пошуків та цінностей, головною з яких завжди була свобода.

⠀

Від автора бестселера «Ігри, у які грають люди»

Що таке соціопатія та про що сигналізують сновидіння? Чому в людей виникають залежності й неврози? Що ефективніше: шокова терапія, групові сеанси чи транквілізатори? Чому візит до психотерапевта не завжди допомагає і як самотужки оволодіти навичками психоаналізу?
Доктор зі світовим іменем Ерік Берн докладно, зрозуміло й не нудно відповідає на ці та інші запитання, що стосуються психіатрії та психоаналізу. Що таке підсвідомість і чому люди бачать сни; як будуються стосунки між homo sapiens; чому люди божеволіють та що таке невротичний синдром; що насправді криється під фразою «піти до психіатра» та чи дійсно візит до спеціаліста здатен зцілити психічні хвороби? Питання, які хвилюють не лише представників професії, а й звичайних людей, котрі прагнуть розібратися в хитросплетіннях власної психіки, не потонувши в морі специфічної термінології.

Про українсько-російські взаємини вже багато написано в контексті російських інтересів і пріоритетів. Росія безцеремонно облагороджувала свою історію чужими звитягами й здобутками, позбавляючи натомість українців їхнього минулого. З українського погляду, картина зовсім інакша.

Уже не одне століття речницею антиколоніального дискурсу є вітчизняна література. Від Котляревського, Квітки-Основ’яненка, харківських романтиків аж до епохи модернізму й зрештою постання держави вона пропонувала різні моделі ідентичности, підважуючи імперські претензії й утверджуючи власну культурну самодостатність.

У цій книжці авторитетна літературознавиця Віра Агеєва через призму культурного процесу аналізує український спротив імперії та боротьбу за збереження колективної пам’яти.

Віра Агеєва — професорка Національного університету «Києво-Могилянська академія». Лауреатка Шевченківської премії. Феміністка, котра однією з перших у пострадянську добу заговорила про потребу ревізії патріархальних цінностей.

Авторка книжок «Марсіани на Хрещатику», «Жіночий простір: Феміністичний дискурс українського модернізму», «Поетика парадокса: інтелектуальна проза Віктора Петрова-Домонтовича», «Апологія модерну: обрис ХХ віку», «Дороги й середохрестя», «Візерунок на камені. Микола Бажан: життєпис (не)радянського поета» та інших.