Роман «Без ґрунту» й оповідання «Помста», «Приборканий гайдамака» та «Ой поїхав Ревуха…» об’єднані спільною темою. Це історії про співіснування в одній людині суперечливих ідентичностей і потреби прикидатися тим, ким не почуваєшся.

Події роману «Без ґрунту» розгортаються на рубежі 1920–1930-х, коли речники ідеології нового світу прокламують повний розрив з будь-якою традицією: почати історію з чистого аркуша, виплекати людину, не обтяжену ніяким спадком. В авторитарній державі вождь має стати єдиним об’єктом поклоніння.

Харківський культуролог Ростислав Михайлович приїздить до рідного міста Дніпро, щоб вирішити долю споруди вчителя – Варязької церкви.

Домонтович змальовує атмосферу тотального державного страху, вдягання масок, що часом приростають до облич, та інтелектуальної втечі від страшної реальності.

Одного погожого дня на початку 1930-х років у паризькому барі Bec-de-Gaz зустрілися троє. Вони замовили по абрикосовому коктейлю, зручно вмостилися за столиком і взялися обговорювати дещо… екзистенційне. Цими трьома молодими друзями були Жан-Поль Сартр, Симона де Бовуар і Раймон Арон. Саме ця легендарна зустріч на думку істориків започаткувала одну із найвизначальніших філософських та інтелектуальних течій ХХ століття — екзистенціалізм.

Книга «В кафе екзистенціалістів: свобода, буття та абрикосові коктейлі» британської письменниці, професорки та історикині ідей Сари Бейквелл запрошує читачів у насичену й захопливу мандрівку цим потужним філософським рухом. Вона є колективним портретом Жана-Поля Сартра, Симони де Бовуар, Моріса Мерло-Понті, Альбера Камю, Карла Ясперса, Мартіна Гайдеґґера, а також пів дюжини інших європейських письменників і філософів того часу.

Сексуальні, вишукані, епатажні, чуттєві й ерудовані: як реагували екзистенціалісти на моральну й політичну кризу 1930-х років? Як вони пережили загальноєвропейську катастрофу воєнного часу? Про що думали та про що говорили у своїх творах і дискусіях у кафе в роки післявоєнної відбудови? Їхні ідеї були не менш глибокими та яскравими, ніж їхні різноманітні й суперечливі особисті долі. Сплітаючи воєдино історію філософського руху з історіями людей, які його творили, Сара Бейквелл розгортає перед читачем неймовірну панораму інтелектуального життя Європи минулого століття, описану з перспективи його домінантних духовних пошуків та цінностей, головною з яких завжди була свобода.

⠀

Про українсько-російські взаємини вже багато написано в контексті російських інтересів і пріоритетів. Росія безцеремонно облагороджувала свою історію чужими звитягами й здобутками, позбавляючи натомість українців їхнього минулого. З українського погляду, картина зовсім інакша.

Уже не одне століття речницею антиколоніального дискурсу є вітчизняна література. Від Котляревського, Квітки-Основ’яненка, харківських романтиків аж до епохи модернізму й зрештою постання держави вона пропонувала різні моделі ідентичности, підважуючи імперські претензії й утверджуючи власну культурну самодостатність.

У цій книжці авторитетна літературознавиця Віра Агеєва через призму культурного процесу аналізує український спротив імперії та боротьбу за збереження колективної пам’яти.

Віра Агеєва — професорка Національного університету «Києво-Могилянська академія». Лауреатка Шевченківської премії. Феміністка, котра однією з перших у пострадянську добу заговорила про потребу ревізії патріархальних цінностей.

Авторка книжок «Марсіани на Хрещатику», «Жіночий простір: Феміністичний дискурс українського модернізму», «Поетика парадокса: інтелектуальна проза Віктора Петрова-Домонтовича», «Апологія модерну: обрис ХХ віку», «Дороги й середохрестя», «Візерунок на камені. Микола Бажан: життєпис (не)радянського поета» та інших.

Івоніка Федорчук більш за все на світі любив землю. Він шанував та беріг її, тяжко працюючи на ниві все своє життя. Це — найцінніший скарб. І іноді йому здавалося, наче земля важливіша за все та всіх. Івоніка плекав надію на те, що вона принесе щастя його синам. Не знаючи, що на неї впаде зерно ненависті та злості, яке зруйнує душі рідних людей. І брат піде на брата…

Про авторку:
Ольга Кобилянська — одна з найвідоміших українських письменниць та активна громадська діячка. Її твори ввійшли до золотого фонду української літератури, їх видавали за кордоном та вважали справжньою літературною сенсацією.

Готика, бароко, класицизм. Ренесанс і еклектика. Війни, пожежі, революції та реформація. Самого лише погляду на архітектуру міста достатньо, щоб зрозуміти, як воно формувалося та які епохи на нього впливали. Якщо, звісно, знати з якого боку на це поглянути.

У чому особливість собору Святого Петра і яких помилок припустилися шестеро архітекторів, які над ним працювали? Що таке фронтон і доричний ордер? Чому танцюючий будинок у Празі жахливий, як пов’язані готика та хрестові походи й по що треба їхати до Львова, якщо немає змоги відвідати Флоренцію?

Ця книжка про те, як навчитися «читати» місто та відчувати його архітектуру, звертати увагу на ті деталі, які досі були непоміченими. Урбаніст та архітектор Юліан Чаплінський не лише пояснює, як відрізнити бароко від ренесансу, що таке маньєризм і де почалася готика, а ще й майстерно вплітає в цю оповідь політику, мистецтво й літературу. Він говорить про Пінзеля, Караваджо та Мікеланджело, розповідає, як після великої пожежі змінилася архітектура Лондона та чому в Парижі така характерна забудова. А ще розповідає про будинки відомих архітекторів і про те, з якого боку Рейну краще фотографувати Кельнський собор.

Юліан Чаплінський — архітектор та урбаніст, автор YouTube-каналу CHAPLINSKY VLOG.

Архітектором Юліан працює з 2005 року, з 2011 по 2015 рр. він керував власною архітектурною фірмою CHAPLINSKYY & Associates. У партнерстві зі Штефаном Бенішем працював головним архітектором проекту Центру імені Митрополита Андрея Шептицького, який згодом номінували на архітектурну премію ЄС.

Протягом майже 5 років працював головним архітектором Львова; пів року обіймав посаду заступника міністра Міністерства розвитку громад і територій.

Належить до 5 найпопулярніших книжок з психології у світі!

Доктор Ерік Берн розкриває таємні прийоми, які керують нашим життям. Усі ми, не усвідомлюючи цього, постійно граємо в ігри — подружні та сексуальні, серйозні ігри з керівниками та суперницькі ігри з друзями, в ігри, що визначають статус та сімейні сутички.

Ерік Берн детально описує понад 120 ігор, у які ми граємо самі та у які нас залучають навколишні. А також дає поради для тих, хто хоче навчитись протистояти прийомам ігор, у які вас намагаються втягнути. Він допомагає проаналізувати нюанси поведінки, позбавитись стереотипів у спілкуванні й дає розуміння сутності людських вчинків. Книжка, що вийшла майже 40 років тому, і досі є популярною та актуальною!