«25 різдвяних історій» — збірка короткої прози сучасних українських авторів, що продовжує традицію різдвяних антологій від Видавництва Старого Лева.

Дитячі спогади про (не)ідеальне свято з сімейними драмами чи про таємне вшанування Божого народження у заборонений час, історії про бабу, яка хотіла вмерти на Різдво, про візит до батьків із вухатим сюр­призом і довгоочікуване повернення сина з фронту, про маленьке пухнасте диво, яке саме обрало бути різдвяним дарунком, або ж про ангелів, якими можемо стати й ми. Історії сміху, радості, пам’ятування огорнуть теплом сімейного затишку і підведуть до найважливішого зимового свята — Різдва.

Книжку постійно видають ось уже впродовж 25 років, у світі загалом продано більше двох мільйонів примірників. Вона 144 тижні трималась у списку бестселерів New York Times.

Анотація:

На думку доктора психології Клариси Пінколи Естес, здорові вовки та здорові жінки мають певні спільні психічні характеристики: гостроту відчуття, грайливий дух і глибоку відданість. Вовки й жінки споріднені за природою, допитливі, наділені витривалістю й силою. Вивчаючи вовків, доктор Естес вперше викристалізувала концепт архетипу Дикої жінки. У книжці, яка стала світовим бестселером і сенсацією The New York Times, Естес розкриває цей архетип, розшифровує давні легенди і давно відомі дитячі казки, а також пояснює його на прикладах зі своєї психоаналітичної практики.

«Жінки, що біжать з вовками» почалася як нотатки 1970 року, а вже 1971-го Естес узялася за текст. Авторка завершила книжку, «працю про любов і воскресіння жінок нашого світу», за двадцять років; за цей час їй 42 рази відмовили в публікації, аж доки книжка вперше побачила світ у видавництві Ballantine/Random House 1992 року. У 1995-му вийшло оновлене видання з додатком і новою вовчою казкою.

Про українське видання:

До створення українського видання книжки долучилася трансдисциплінарний митець Олена Невертій (проект Para Platform). На обкладинці – фрагмент сакрального танцю, присвяченого пробудженню Духу та очищенню першоелементами: Землею, Вогнем, Простором, Водою, Повітрям. Кожному елементу відповідає свій танець, який формує гармонійні відносини із Планетою, як живим організмом. На жінках одіяння з натуральної вовни, виткані за старовинними технологіями, переосмисленими та вдосконаленими, щоб стати мостом між спадком предків та надбанням сучасності, зв’язавши береги часу воєдино. До сотворення  долучилися найкращі майстри ткацтва Українських Карпат, об’єднані ідеєю популяризувати архаїчні форми мистецтва та ручну працю в цілому, як потужний акт колективного зцілення.

Ольга Петрівна Кривенко, по матері Первоцвіт, ліпить докупи шлюб, а він не ліпиться. Що пристойніший і поважніший фасад, що солідніший вигляд це має збоку, то відчутніша пустка і порожнеча за лаштунками. Самотність, страх перед віком, правда, яку немає сил більше приховувати… Це все не закінчиться добром.

Ні, героїня не дівчинка, щоб просто так тікати з дому, все-таки вона поважна людина, перекладачка зі сталою клієнтурою і професійним реноме. Але, тим не менше, вона втекла… Втекла у бабину хату на краю світу, втекла на далекий закинутий хутір з наміром пожити тихим усамітненим життям, розібратися у собі, подумати, врешті-решт.

Але тихий усамітнений куточок виявився далеко не простим.

Честь і нечисть, живе і неживе, чоловіки і жінки, насилля і безсилля, любов і зрада — все змішалося на нашому прикордонні.

Баба свого часу відьмували і лишили по собі неабияку репутацію, яку хоч-не-хоч доводиться виправдовувати. Старі гріхи й злочини не бажають сидіти тихо і пробиваються назовні, шукаючи помсти і справедливості. Сучасні грішники не відстають від тодішніх, нагородивши такого, що без наливки не розібратися.

А потім почалася війна.